Ніч
Ніч, теплий вітерець дме в очі,
Дивишся на місяць цієї світлої ночі,
Слухаєш шелест кремезних дерев,
Їхній стогін та величний рев!
Загадуєш заповітне бажання, коли падає зоря,
Щоб щастя розлилося у великі моря,
Зникла ця зірка у траві,
І запалила надію у тобі,
Місяць дивиться з неба на землю,
На тебе, на мене, та на всю Вселенну!
Уже північ, а очей не відірвати,
Від нього, хочеться лиш душу милувати...
Від спокою, який настав раптово,
У тишині не промайне жодне слово,
Тільки от ніч така коротка, швидкоплинна,
Спокійна не буденна, тепла, мила...
Сон - життя побачене у ночі!
Відкривати мусиш зранку очі,
А так хотілось залишитись у спокої,
Що дарують тобі місяць й зорі...
