Ніч. Безповоротньо
Міцний полон гірких думок
Жене геть сон і душу крає,
І болем на вустах палають
Уламки неба і зірок...
Минуле хвилею гіркою
Шліфує гострий край надії,
Що досі боляче жевріє
І палить душу самотою...
І келих недопитих мрій,
Провин і зрад, непрощених тобою
Розбитий клятою журобою...
Мета досягнена: радій!
Забуте все, і серце не палає,
Лиш попіл і уламки скла...
Все зникне на світанку, мов та мла...
Все. Віз вже перекинутий. Світає.
Жадана помста, прощення і тиші каяття...
І леза крига звільнить з пут нав’язливих думок,
Проведений ножем холодним часовий кордон.
В майбутнє вільний шлях, нема в минуле вороття.
