Без назви
Шалена ніч поміж гітарних струн блукає,
Згубивши поміж нот мелодію небес.
Якщо попросить - ти їй відшукаєш
Акорди ля мажор і до мінор дієз?
Якщо попросить - ти хіба зігрієш
Вуста, що змерзли від самотнього мовчання?
Якщо вона сповідає - повіриш
У тихе несподіване зізнання?
Байдужий, не заглянеш їй у вічі,
Беззоряні, заплакані й сумні.
І не помітиш у очах тих відчай.
Тобі весь світ одноманітний і сумний.
І байдуже тобі, що зорі розгубила
Освітлюючи твій м`ятежний шлях.
І байдуже, що серце застудила
Загинувши у тебе в крижаних очах.
Ти по землі блукаєш, а вона - то вільне небо,
І разом з тим - в полоні на віки.
Коли тобі байдужий біль і не кохаєш, -
Допоможи хоча б акорди їй знайти.
Хай смуток свій сповідає гітарі -
Єдиній подрузі самотніх днів з тих пір,
Як на кохання ворожить на каві
Навчила осінь на один мотив.
Тобі байдуже, не питай, чому
Списала віршами дощів дороги,
Чому до рук гітару взяла і кому
Її очей зірками всипані пороги...
