Подорож у вічність...

І пальці у воді, і очі, очі, 

І смутку біль у келисі вина. 

Бажанням серця мовить неохоче, 

І спить в душі у кожного своя струна... 

Він келих опустив, і синя пляма 

У кров перетворилася... дощу... 

А в серці пустка, чорність рани 

Зачинена навік... Спокутую свою. 

Вина забута, блиск вогнів спокуси. 

І крик у чорному... багно розваг. 

Ти вештав, опинився в цій багнюці, 

Усе забув, залишив лише страх. 

Мовчиш, ні краплі з уст... повія... 

Весь світ на зраді почуття чи лих... 

Стоїш, в очах блищить весна, провина, 

А ти один серед подібних сих. 

А в серці лід... тепло блукає в спразі. 

Невдачі забузпечують шляхи... 

Відкриєш карту... зник в зневазі... 

І спрага... Більше, ніж снаги... 

Лунає півень... Все, кінець...Світанок... 

І холод зник...і спрага, й німота... 

Підлога... капці... сніг, сніданок... 

В обіймах зникла самота.