Сльози неба
Дощ вивернув назовні мою пам’ять,
Підняв все те, що довго не боліло.
Ці сльози неба неймовірно давлять
На душу ангела з людини тілом.
Дощ може змити фарбу на паркані,
Та не слова, записані у душу.
Мій корабель втопився у стакані,
Згубивши мрію про блакитну сушу...