Холодна душа
Одинокий ліхтарик освітлює вулицю,
Вона йде, немов привид додому,
Сльози пригнічення котяться по лицю,
Бо віддала роки життя вона йому,
А він погрався з почуттями, неприємно
Вона ж це все терпіла, бо любила,
Розвіває вітер її волосся, так приємно
Та минуло вже це ніжне почуття,
Місяць світить на темну дорогу,
Серце ледве б`ється в її грудях.
Не може кликати нікого на підмогу,
Бо залишився лише останній подих,
Останній погляд на зірки, та небо.
Останній запах зелених дерев,
Які так колись нагадували їй що жити треба,
Та не тепер, тому що світ скоро помре,
В холодній душі немає серця, і жалю,
В ній залишилась пустота, і біль,
Стоїть вона на смертельному краю,
І згадує хто на рану сипав сіль...
Закрила очі, прошепотіла
Що нічого поганого робити не хотіла
Побажала щастя всім, і.... зі сльозами на очах...
Вниз у багряну річку полетіла...
Шум і крик дерев їй у дорогу,
Пронеслися по всьому світу,
Та було пізно, її вже не стало,
І на могилу він приніс їй одну квітку....
З болем на очах дивився на могилу,
Винив у всьому тільки самого себе
І мимоволі сльози на його очах,
І його думка "мені добре без тебе"
Краяла його серце на кусочки..
Та слова ніколи не повернеш,
Тому що сказане залишило рану,
На яку так бракувало тоді часу....
