Їй не треба нікуди спішити...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Це про мою сусідку. Коли писала, вона ще була жива...
Їй не треба нікуди спішити,
І повільно так тягнеться день,
Бо нема навіть з ким говорити,
А не те, щоб співати пісень.
Її очі вже майже не бачать,
І чомусь так потихшав весь світ…
Страшно знать, що самій доживати
Доведеться на старості літ...
червень 2009
