"Незряча"...
Весь світ амбівалентності може вселитися в жінку…
Вдивляюсь у Тебе – «незряча»,
Вслухаюсь в мовчання німе,
Вірю лиш в Тебе – палач мій!
Абсурдне до сліз аніме…
Живу я Тобою… Безумство? -
Зіткане із маревних мрій!
Так прагну на грані шаленства -
Солодкий, аж приторний гріх!
Святим називаю я грішного,
Торкнулись табу забуттям.
Потішу Тебе – непотішного,
Й молити піду каяття!
Довірюсь Тобі – брехливому,
В обмани повірю – зрадливому,
Дарую любов - ненавидячи,
Бо серце дівоче ти знівечив!
Бо рідна й чужа – каламбурна я,
Слабка й гордовита й заплакана,
Розпусна, шалена й незаймана
І ангельська і – ніби демон я!
Сліпа все ж любов, бо «незрячая»,
Навпомацки в тих двох сердець
Не вірю, що все нами втрачене,
Не віриш і ти, мій «сліпець»!
Серпень, 2005 р.
