Ода МАРАФОНУ!!!
Слова бринять незвично – напівтоном
В чеканні старту погляд міг застиг.
Тремтливі фрази – ода МАРАФОНУ,
Хто осягнув цей шлях – себе той переміг!
З слів рветься рима в ритми марафонців,
В очах їх – мужність, впевненість, жага!
Кипить в їх венах сила переможців
До бігу дальнього лежить у них снага.
Хтось скаже: ха…які Ви самозванці?
Що сталось з греком, що пробіг ту даль…
День в день біжать – хоч біль… хоч наодинці!
Не всім збагнуть, що ніг долати шлях не жаль!!!
Оце Вам й відповідь – усе в житті під силу!
Ви придивіться, скільки в них Життя!
Здолав цей шлях й Коханий мій, мій милий –
Я ж вболівала щемно, до кінця!!!
Крізь біль іти щодня до перемоги,
Як ювеліри тіла, золото в собі кують
Крізь метушню людську вершити подвиг
І долі оплески заслужено відчуть!!!
Соленим потом вмиті кілометри,
Безмірним болем фініш осягти,
А в мить наступну рідним сльози втерти,
Що вірять в вас – Ви йдете до мети!
Слова бринять – вже голосно, невтомно!
Мій марафонець вкотре обігнав себе!!!
Складаю оду в день цей – й МАРАФОНУ!
Хто переміг себе – той рими ці збагне!!!
Київ, вересень 2011
