Хіба я помилюсь…
Хіба я помилюсь, якщо скажу,
Що однаково світять зорі всім закоханим вночі?
Та ні.
Хіба я помилюсь, якщо скажу,
Що зранку сонечко для кожного всміхається в вікні?
Та ж ні.
Хіба я помилюсь, якщо скажу,
Що квіти всім дарують пахощі свої п’янкі?
Авжеж, ні.
Хіба я помилюсь, якщо скажу,
Що випадково тебе сьогодні бачила у сні?
Звичайно, ні.
Хіба я помилюсь, якщо скажу,
Що не згорає попіл у вогні?
Напевно ні.
Невже я помилюсь, коли відчую,
Що даруєш ласку не лише одній мені?
На жаль, та ні.
Хіба я відповім, що не дозволю,
Коли попросиш дозволу піти?
Даремно ні.
А може зупинити та наважитись
Тебе відвоювати в боротьбі?
Відверто ні.
Душа твоя шукає щастя, та, очевидно, не зі мною.
А я присвячую тобі вірші. Вже може досить?
Та як же «ні»?
