Вершники апокаліпсису
Скачуть вершники, вершники скачуть,
А на зустріч старенька з байстрям.
Гайвороння у присмерку кряче,
Як юрба, що зчепилась за храм.
Пан Нерон свою хтиву матусю
Котрий рік намагається вбить.
Стогне шлях, я намарне молюся:
Не спинити коней, не спинить.
Сатана – благодійник ласкавий
Вчить, як жити твоїх малюків.
Ми є вільні і маємо право
Жати стигле колосся гріхів.
Десь далеко рахує зозуля,
Та не чути за гамором міст.
Скачуть вершники – стріли та кулі.
Падолист по землі, падолист.
* * *
Прославимо ж вільну працю!
Не ту, що зводила піраміди,
Не ту, що мурувала акведуки
Римських водогонів.
Прославимо вільну працю,
Плоди якої –
Чепурні мазанки,
Охайні вишневі дерева,
Ікони в сільських церквах.
Прославимо працю пращурів,
Що залишили нам
Не стіни й рови фортець.
А дивовижний краєвид
З осокорами та ставками.
