Чекать чогось, намарне бачить очі,
Зелені очі в дивовижнім сні.
О, як вони ввижаються мені,
Але в мої дивитися не хочуть.
Чекать чогось, картать себе, волати
Своїй душі, аби вона мовчала.
Страждань минулих виявилося мало,
То ще одне сподобивсь відшукати.
Випадок, коли твій найкращий друг
Повів тебе провідати знайому.
Пригадуєш, яким ти йшов додому.
Яким усе здавалося навкруг?
Було таки. А рибка вислизає,
Щоб знову дратувати поплавці.
Ти думав радість втримати в руці,
Хоча тебе ця радість не кохає.
Та з того що, коли кохаєш ти,
Коли не сприйме серце безнадії,
Навіть, якщо свої зів’ялі мрії
Спалить, як не відіслані листи.
