Я ніби заручився з іншим світом
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Я ніби заручився з іншим світом,
Він промінь синій на рожевих берегах.
Веде себе Лоліткою з привітом –
То я у нім, то утече під інший дах.
Засвітить, помовчить, впаде в Господнє –
Все ніби моє, та не дасться на завжди.
Торкнутись? Ні! Як огортає – надприродне
Це відчуття – ніжніше душу обійми!
Чого ж метаєтесь під грізними кутами?
Іскринки Божі, я Ваш подих осягнув!
Ви залишіться! Ні? Лечу я зараз з Вами,
Бо свій будиночок земний я вже замкнув!
