Все минуло...
Сонце світить сьогодні ясніше.
Ясніше, ніж вчора, ніж в інші дні.
Повітря стало якесь чистіше,
Пісок жовтіший з’явивсь на дні.
Чому ці зміни стались сьогодні?
Хто винен в щасті моїм чуднім?
І зникли ж очі оті холодні,
Які тривожили в тихі дні.
Великі очі холодного неба,
Спотворені брови із білих хмар...
Усього цього більше не треба,
Не буде більш в житті нічних мар.
Настало вже літечко тихе і ніжне,
Колише мене, немов мати дитя.
І стало життя таке дивовижне,
На промені сонця мене все хита.
Я хочу, щоб щастя лишилось до віку,
Хоч знаю, що цьому не бути так.
Але закриваю спокійно повіки
І вирушає у світ мрій літак.
м. Н. Каховка, липень 2009
