Материнський злочин
Дитячі блакитні очі
Тихо дивляться в пустоту.
Вони там побачить хочуть
Мамину ніжність і доброту.
Але не бачать нічого,
Лише бігають в забутті.
Шукають краплинку того,
Що мали б мати в свому житті.
Угору потягне ручки,
Беззвучно сплесне в долоні.
Опустить їх дуже рвучко
І з’являться сльози солоні.
Не буде в палаті крику –
Все так, як в німому фільмі.
Лиш біль відчуває дикий
Сердéнько в малому створінні.
Його покинула мама...
Малого ще – немовляту.
Чомусь знайшла доля саме
Його, щоб так познущатись.
А потім виросте сонце
І стане на шлях війни:
Вбиватиме охоронця,
Щоб той не довів вини.
Те гарне мале створіння
Зайде за межу добра
І впустить своє коріння
У зло, наче то все – гра.
За злочином піде злочин.
А потім настане тюрма...
Той хлопчик закриє очі,
Та все! Вороття нема!!!
...Покинула мати дитя.
Колись, на порозі дому.
Згубила людині життя...
Могло ж бути все по-другому.
с. Коритняни, 27.08.2009