28.08.2009 00:00
-
877
    
  5 | 5  
 © Костьо Юля

Материнський злочин

Дитячі блакитні очі 

Тихо дивляться в пустоту. 

Вони там побачить хочуть 

Мамину ніжність і доброту. 


Але не бачать нічого, 

Лише бігають в забутті. 

Шукають краплинку того, 

Що мали б мати в свому житті. 


Угору потягне ручки, 

Беззвучно сплесне в долоні. 

Опустить їх дуже рвучко 

І з’являться сльози солоні. 


Не буде в палаті крику – 

Все так, як в німому фільмі. 

Лиш біль відчуває дикий 

Сердéнько в малому створінні. 


Його покинула мама... 

Малого ще – немовляту. 

Чомусь знайшла доля саме 

Його, щоб так познущатись. 


А потім виросте сонце 

І стане на шлях війни: 

Вбиватиме охоронця, 

Щоб той не довів вини. 


Те гарне мале створіння 

Зайде за межу добра 

І впустить своє коріння 

У зло, наче то все – гра. 


За злочином піде злочин. 

А потім настане тюрма... 

Той хлопчик закриє очі, 

Та все! Вороття нема!!! 


...Покинула мати дитя. 

Колись, на порозі дому. 

Згубила людині життя... 

Могло ж бути все по-другому. 



с. Коритняни, 27.08.2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.08.2009 22:20  © ... 

Знаю... Але, здається, раніше це слово вживалося і в українській мові.

 29.08.2009 22:47   

вірш справді прекрасний...тільки на останньому слові спіткнулась....

 29.08.2009 14:25   

Аж мурашки по шкірі.Нажаль, така правда нашого життя.Вірш чудовий.