Нічний експрес
Доманіцькому С. О.
Я сиджу у пустому вагоні,
Я одна... Більш немає нікого.
Місто спить... я тону у безсонні,
А до тебе – далека дорога.
Притулюсь до вікна і помрію,
Як зустрінемось знову з тобою.
Скло холодне... І вітер повіяв,
Але тепло... В думках ти зі мною.
Мене стукіт коліс колисає,
Ліхтарі відбивають промінням,
Але сон мене щось не проймає,
Тіло лиш оповилось тремтінням.
м. Кам’янець-Подільський, 13.06.09
