Життям запорошений сон
Життям запорошена казка,
До крові розбитий ніс,
Хтось вкрав материнську ласку
І повні долоньки сліз.
Життям запорошене диво
У порваних штанятах,
Дивиться так правдиво,
І дикий біль в оченятах.
І мИлостині не просить,
І сонцю не вміє радіти.
Лиш кожного дня приносить
На свіжу могилку квіти.
Маки, волошки, піонії,
І довго над ними плаче.
Її не назвуть вже донею,
І погляд уже не дитячий.
Життям запорошене сонечко
Схилилося до вікон.
Доню, донусю, донечко,
Прокинся... Це тільки сон.
Доню, донусю, донечко,
Життям запорошений сон.
