Життя за життям
Знов життя за життям і вже вкотре по колу, по колу,
Під уламками злив у пустелях розтрачених днів
Де ледь чутно захмарена ніч розплете колискову
Де знов тиша так гучно проллється на опіки снів.
Сіре місячне сяйво та відблиски ночі у вікнах
І дощі, неодмінно, розсипляться морем навкруг
І по місячній стежці можливо дістатись до світла
Тільки б вітер холодний на декілька подихів вщух.
Тільки б серце мовчало, щоб зорі теплом не лякати
Щоби пальцям по склу малювати або по душі
І в обіймах туману на рідній землі постояти
Щоби знову померти. А потім писати вірші...
