Бувають дні… коли…
Бувають дні, коли не хочеться ні з ким розмовляти,
І ночі тамують в собі порожнечу.
І хочеться світу в цю мить так голосно прокричати,
Що сил вже нема, а думки лиш про втечу.
Коли під покрівлею снів буденність ховають хмари.
А душа лине тільки до світла чарів,
Наяву виникають смішні випадковості пари,
Щоб так на серці зникала важкість ударів.
Бувають дні, коли через віконечко світить сонце,
Гріє всіх, залишає на очах мрії.
Тоді до тебе, любий мій, поспішає моє серце
І повертаються в любові надії.
Коли зимовими вечорами я іду до тебе,
Так ніжно нас огортає тітка Фея,
І в поглядах читаю тепер усе, що нам двом треба:
Ми поринаємо у потік до Неба.
Бувають дні, бувають ночі, бувають сни пророчі,
Є світло тіней, день в ночі, і колір тиші…
Коли усе змішалось наяву у дивні очі,
То ти в собі усе прийми! бо Сила – вища.
11.01. 08.