02.09.2009 00:00
583 views
Rating 5 | 1 users
 © Оксана Білова

Останній раз

В нічному клубі шум і гамір знов 

І пристрасті киплять на хвилях ночі: 

Хтось гордиться, хтось мріє про любов, 

А хтось полює на тіла дівочі. 


Дивлюсь на це, як завжди, із даля. 

Обличчя ніжиться в усмішці щирій, 

Бо все ж таке близьке й гидке, що я 

Не можу вирватись без тебе, милий. 


Чекаю зустріч, знаю, що прийдеш, 

Що ти є часткою усього ладу. 

Ти пригорнеш так палко й відштовхнеш 

І будеш думати, що я програю. 


Свій план виконуєш дослівно як! 

Колись і я була такою, дивно. 

Але признався ти у цьому так, 

Неначе всі думки і мрії видно. 


Тоді з’явилася страшна стіна 

Між мною і тобою, щоб забути, 

Яке кохання виросло б у нас, 

Якби ми разом це змогли відчути. 


Ти в це повірив. Справді. Як і я, 

Якби не так, то не було б так важко. 

Не знаю хто й чому тобі збрехав, 

Про те (мабуть!), що я без тебе краща. 


Я вдячна буду щирості твоїй, 

А ніжність прикує мене навіки, 

І щоб згадати ще колись про них 

Я запрошу тебе на танець білий. 


Ти сам не свій, боїшся своїх рук, 

Тремтиш і погляд приховати хочеш. 

І знаю я, що страх усіх розлук 

З’єднався поміж нас цієї ночі. 


І що ж ти робиш, скажеш ти чи ні? 

Відходиш, пригортаючи востаннє. 

Підходиш до людини, що в собі 

Відчула щастя. Що ж ти робиш далі? 


Удар в обличчя. Це моя вина. 

Чому ж мені?! його не посилаєш? 

Навіщо б’є рука чуже життя? 

Лиш біль у серці каже, що кохаєш. 


Біжиш щосили сам від себе. Жаль 

Стискає душу і мене вбиває. 

Ти не втечеш від того, що сказав, 

Я не забуду те, про що прохала. 


Слова лились так щиро про любов, 

Та говорили ми на різних мовах. 

Спочатку ти, а потім я. Промов, 

Чому не склалось щастя у розмовах? 


Ти знав усе, ти знав, що не прощу, 

Не зможу вирвати удар у тебе 

І після цього я вже не прийду, 

Нічого не скажу – це все для мене. 

 31. 03. 06.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірші про вересень. Я чекаю». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Бувають дні… коли…».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Оксана Білова

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо