Я часто думаю про ті роки,
що мов пташки у вирій відлетіли.
І як би я хотіла їх вернуть,
але вернути їх я вже не в силі.
За тих неповних сорок років
багато, що я встигла пережить,
багато наробила хибних кроків,
багато помилок, їх не вернуть.
Я так хотіла все життя кохати
і буть коханою! Хіба це гріх?
А по ночам не плакати, співати
і щоб лунав кругом щасливий сміх.
Але не буду нарікати я на долю
такий вже шлях судилося пройти,
не хочу завдавати рідним болю
прости мені всі Господи гріхи.
