Другу
Так мені на серці сумно й важко,
Бо воно то ниє, то болить,
Немов у клітці спійманая пташка
Крильцями своїми тріпотить.
Вона хоче десь туди, на волю,
Ввись, у гомінку блакить,
Щоб не завдавати друзям болю,
Адже серце дане щоб любить.
Щоб любити Бога, рідну неньку,
рідну землю і своїх дітей,
Щоб робити бодай помаленьку
Добру справу для усіх людей.
Друже мій, прошу, не ображайся
На мої погані всі слова.
Я прошу пробачення у тебе,
Хочу- наша дружба щоб жила.
Щоб вона дарила тільки радість,
Щоб забрала біль і самоту,
І щоб вірний друг завжди розрадив,
Дякував за чуйність, доброту.
