Тарас Іванів
Світи двох кроків – берега,
Хай зчахне розум – йде нога.
В напризволящий світ висот
Німих чеснот, дзвінких босот.
Що зрадить раз – колись уб’є,
Пірве все тіло, душу сп`є.
Верхів`я зломе пташа гра,
Хоч там, між віт, цвіла душа.
Послухай листя… В листопад
Потрохи впав твій світ принад.
А ти, й подосі, благовість
Чекаєш в стінах – номер шість.
Людино, в небо стиш скиглінь
Безмежне клянчення видінь.
Гарцюють пристрасті твої,
Аж хрест відбився на спині.
28.07.2012 16:27 Оля Стасюк |
04.11.2011 17:53 Каранда Галина => © |
 вас же музики вчили! а треба було ще й на літературний гурток записати? та ви б тоді ті вірші зненавиділи і не писали б зараз ОТАК! мені в дитинстві і в голову не приходило вірші писати. раз в школі замість твору написала, бо так швидше, а вчителька пожартувала, що можна й віршем. ну КВНи римувала, але щоб щиро вірші - це аж в 19 почалося. так що батьки не винні) |
04.11.2011 17:42 © ... |
Тобто, сорок років тому я теж був!!! |
04.11.2011 17:39 Каранда Галина => © |
тобто? |
04.11.2011 17:34 © ... |
Майстерність вражає??? А мене вражає, що батьки її проспали!!! Доречі, дуже дякую! |
04.11.2011 17:15 Каранда Галина => © |
дійсно... Тарасе, Ваша філософія затягує! аж не віриться, що Ви пишете тільки рік. майстерність вражає! |
04.11.2011 13:32 Ірина Затинейко-Михалевич |
 так містично...такі гострі Ваші брязкітливі рими...ух!!! |
04.11.2011 12:09 Тетяна Чорновіл => © |
 Ваш вірш зойкнув якимсь рвучким болем... І моя благовість - у стінах номер шість. А може й я з нею. А де ще місце знайти!!! (((((((( |