04.11.2011 16:26

-

505

18 | 18

 © Тарас Іванів († 2012)

Обсипалась Дністерська стиглим листям, 

Іржавий крам нестримно втягує у сон, 

У неминучість вічності, у час і вибір місця… 

У радість розпачі, що точиш свій полон. 

Шинкує думка – тут родився, прирік Господь 

Це місце гладити по кроках і по днях… 

А у тім часі райські яблука до мозку 

Змія, мов котить – є поблизу інший шлях! 

Панічна пристрасть – як, це де, коли це буде? 

Біжиш, тиняєшся – знов морда лиже дно. 

Поки шукав – хвороба, пенсія на груди, 

А там і цьотка із косою… От, село!