Старий, поглянь – ті заповіти,
Із запотойбіч на слуху -
Навчали нас з часів, як діти –
Тепер непотріб у кутку.
Не так далеких кілька літ
Часів безглуздя і освіт
Звернули шию голові…
Ні, брат – не він, а ми самі
У ріку справили руду
Псалми святі, позолочені.
Лиш спомин всталений ладу,
В якому були ми хрещені
Нас в невпізнану ніч лиху
Уклав дірою до кишені.
Ми між чекань, і крок сліпий
В залізну ртуть, у їдь помий.
О, Боже! Милуй мовчазну
Старечу заповідь святу!