06.11.2011 17:22

-

422

11 | 11

 © Тарас Іванів († 2012)

Життя повільно, як величний корабель, 

Під оркестралі ломиться до порту. 

Берег обіймами стискає – край пустель, 

Місця усміхнені привітом злому чорту. 

Приперся врешт, спустився блудний син, 

Слово із уст гойднулось в павутиння. 

В запліччі корчиться від сміху стаж провин, 

Що аж змордавилась обличчя харя синя. 

Це ж треба було між віками тяж трясти, 

Човном гойдатись між каміння річкового, 

Щоб взнати правди гнилу суть, і тут клясти –  

Весь шлях в позадді – очі в дупу колового!!!