05.11.2011 23:09
-
338
    
  1 | 1  
 © Толік Панасюк

Переляк

Розбилося вікно у темну ніч. 

Сполохані з зненацька почуття  

Залишили одного. 

Втекли. 

Розбіглися по зоряному небі 

Безшумно. 

Пусто. 

Лиш фіранка тріпоче по щоках, 

Приводячи до тями,  

З небуття 

Ледь-ледь живе 

Моє 

Нікому непотрібне тіло. 

І не засвітить свічника вогонь очей. 

Немає свічника. 

Лиш ніч, 

Солодка, ніжна, чарівна, 

Огорне, заколише, закохає, 

Залишивши переляк, 

І тривожний серця стук 

Світанку. 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.11.2012 17:34  Тетяна Чорновіл => © 

Чомусь пропустила колись цей вірш! Такі тендітні і ніби беззахисні думки... Дуже сподобалось. Ніби почула звук того битого скла, і страх огорнув...

 06.11.2011 13:42  © ... 

Які вже є. Мені вони не підвласні.

 06.11.2011 13:40  © ... => Каранда Галина 

Та ні, все класно. Світанок прийшв вчасно. Усе уже було, а те що буде лише ремікси.

 06.11.2011 13:26  Андрій Гагін 

Непосидючі Ваші почуття. Та ще й залишають Вас на одинці.

 05.11.2011 23:20  Каранда Галина => © 

невже все аж так безнадійно? ще все буде!