08.11.2011 14:00

-

2515

3 | 4

 © Ігор Рубцов

Смерть солдата

Згадуючи річницю входження радянського
військового контингенту до Афганістану,
відтворюю подію одного дня у мотострі -
лецькому полку Гератського гарнізону.

Під сонцем жорстким умлівав, як шашлик старовинний Герат. 

Бійці знемагали і долю лихую крізь зуби кляли. 

Сьогодні "гранчатка"* дає бенефіс для чужинців-солдат 

І шпарко підбріхують їй перегріті від люті стволи. 

* * * 

Розірване тіло пронизує наскрізь жахаючий біль, 

Лошам переляканим чується серцебиття, 

А лікар і фельдшер чаклують над хлопцем блідим обопіль, 

Та вже покидає холонучу плоть по краплині життя. 

Мі-8 плямистий, звиваючи пороху вихор, завис. 

- "Носилки!.." Бійці із пораненим тим переходять на біг. 

Пілот на санбат обережно солдата поніс, 

Гвинтом нарізаючи неба гарячий пиріг. 

Уже й непомітно, як спину лоскоче солона ропа. 

Тривожне чекання, бо лік на секунди пішов відтепер. 

І я випадково, годин через вісім, відколи він впав 

Зачув краєм вуха: "А хлопець, сердега, у небі помер..." 

Донецьк, 20 листопада 2007 року