10.11.2011 19:20

-

559

2 | 3

 © Оля Стасюк

Твій погляд

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Простягли сосни віти до сонця, 

А воно заховалось у сні. 

Може, хоч посміхнешся в віконце? 

Хоч не серцю... А просто мені... 

Ну, нехай схоронив мою мрію -  

Вона ангелом вирвалась з пут. 

Я сама погубила надію, 

Потопив її хвилею люд... 

Серце билося об грати ночі, 

Загубивши ударам вже лік. 

Я лиш хочу побачити очі, 

Щоб забути... Назавжди... Навік... 

Лиш поглянути в очі востаннє 

Й з’ясувати питання життя -  

Чи ти ними ховав те кохання, 

Хоронив чарівні почуття?..