Істфак
Моїм знедоленим друзям-поетам...
Ці сходи для мене холодні,
Як ніби й на них не сиділа.
А здається, що тільки сьогодні
Я екзамен на них зубрила.
Ці стіни теплом не віють,
Не відлунюють навіть риданням
І ховати в собі більш не вміють
Мої мрії і сподівання.
У вікні я б розправила крила
І подалася б стрімко кудись.
Місцю цьому колись я раділа.
Але було усе те колись.
м. Кам’янець-Подільський, 31.08.2009