Комарова Ольга Чай із дощем
Цукор з сріблястої ложки
Спадає тихо на дно.
Знаєш, мені так важко
Дивитись у мокре вікно.
На вокзалі рушають вагони,
У тумані лунають гудки.
У калюжі великій надворі
Потопились всі світлі думки.
Ще година й твій потяг приїде.
Серед сонних похмурих облич
Я тебе не знайду… Бо й не дивно.
Ще два тижні, у тому й річ.
м. Кам’янець-Подільський, 30.08.2009
23.10.2009 06:44 Вадім Прокопець |
 А де-хто колись сказав,що "рукописи не горят!"-збрехав мабуть?) |
02.09.2009 22:19 Оксана Білова |
 Шкода віршів. А я приблизно таке і мала на увазі. А ще можна людину віршами розбестити. |
01.09.2009 22:20 © ... |
Егеж... Колись я втопила у річці близько 500 віршів, але то була інша людина. |
01.09.2009 22:17 Оксана Білова |
Гарно. |
31.08.2009 19:19 © ... |
Спасибі, Миколо. Ваша думка для мене має неабияке значення. |
31.08.2009 19:13 Микола Щасливий |
 Гарний вірш і гарне фото, як завжди... |