Хіба ж не викличуть відразу
До рідних пісень співаки? –
Поплавські, скрипки…Цю заразу
Годують соскою з москви…
Така ж підлота, хоч зі Львова
Бабешки, скрябіни… Прости,
Прости їм Господи, що мова
Мережить цвинтарні хрести.
Піною бризкаються слини,
Кислотний дощ їх в прірву змив
До азіатської частини,
До плес чужинських берегів.
У вічність канули смерічки,
Свитязь втопився, ватра спить…
Просмердлий дух зі сходу – нічки
Усіх нас має… Ой – болить!!!