Буденне
Коли закінчується баль,
І закривають гості двері,
Приходить тиша, як вуаль
Ховаючи брудні тарелі.
Як добре, що усьому є кінець.
Вже байдуже до ганчів сервіровки.
Комусь таки урвали честь…
Згасивши світло я торкнусь твоєї скроні.
Як добре в двох, і безлад почекає.
Ще враження оцінок не зробило.
Рука в руці, і їх не роз’єднає
Розбитий посуд, і недопалки в каміні.
Все опісля. Є тільки я і ти.
Весь світ нехай зійде з розУму.
В очах твоїх сховалося – люби.
Люблю – неначе струмом пройняло.
Вже стільки літ, а ти мене ще «грієш»,
По венах гониш застарілу кров.
Як добре, що усі пішли, а ти не підеш.
Як добре, тобою вмиті тарілки обтерти рушником.
Дрогобич, 2011
