Сповідь нуля
Не знаю як, та здибала мене
Самотня функція, казала заблукала.
У мене було те життя просте.
Я вищий світ спостерігав з далека.
Все більше арифметика одна,
Що краще й більше, те собі плюсую,
А що нікчемне, шкарлупа одна,
Те у торбинку громадську вкладаю.
Знак ділення – святе є всіх святих:
Закон, і справедливість, і чеснота.
І так помножувавсь на тих
Простеньких діях. Най ся діє воля Божа.
А тут вона – який ви пане геній,
І яка світла ваша голова,
За словом ви не йдете до кишені,
Це не ваш рівень, тут злидні і біда.
Збирайте все, що набули скоріш,
Я вас учитиму, як підніматись до квадрату.
Беріть з собою свій послідній гріш,
Дивіться, як вищий світ вирішує задачу.
І все що було звів я до ікса.
І сам іксом зробився ненароком.
О. скільки див, аж не вміщає голова.
Тут олігархом стану дуже скоро.
- Прошу вас. – Це ось тангенси мій друже,
Та їх обходьте стороною.
У них стосунки катет-карет, це за дуже.
З гіпотенузою залишитесь собою.
Спасибі, функція спасла
Від содоміцького гріха
- Це корені, іще одна біда,
Тікати треба від їхнього крила.
- Квадрати, куби, з тими жити й жити.
- Прогресія. – Дозвольте привітати.
- З такою бажано дружити.
Нюанси, і їх треба знати.
Усі всміхаються вітаючи ікса.
Помножують чесноти, додають права.
Гламур, тусовка, кругом голова.
Гуляє функція моя.
Уже заслуг, визнань і звань
Як довжелезний шаль, як потяг, многочлен.
Хто в світі бачив отаких рівнянь?
Геть блазнів, геть отих нікчем.
Не заспокоїться ні серце ні душа,
Я ікс і рівний многочленну.
Я сила, я закон, держава.
Не врахував лише малого школяра.
Ото шмаркате, як воно посміло?
Мій многочлен. Повідкривав душки…
Ніхто не знає як мені боліло.
З моїх чеснот залишились нулі.
Сміявся з мене вищий світ,
А функція вхопивши ординату
Хрестом помітили залишений від мене слід.
Я нуль упійманий у пастку.
А скільки ще таких як я нулів
Тягаючи з собою многочлени,
Що Богом дане, звели до іксів,
До реготу, до кольок доводячи світи.
Переставляють золоті цяцьки
Вважаючи себе, як рівня знаті.
Де ви, маленькі школярі?
Зведіть їх многочлени у нулі.
Дрогобич, 2011
