Ріка

Дочка самої Дани, 

Праматері всіх потічків і рік. 

Несе поважно тихоплинні води 

Спостерігаючи людські юдолі 

Крізь призму пережитих літ. 

Ріка. Ласкаво хлюпаючи беріг 

Розчісує верби розкішні коси. 

Комусь початок пізнання доріг, 

Комусь таки надійний оберіг, 

Для когось подарунок долі. 

Душа її широка і глибока, 

Не відвести від течії очей. 

До досконалості її дорога, 

До пізнання невидимого Бога 

У милосерді до непомічених людей. 

Без таких рік не уявляю землю. 

Без їхніх слів заблудиться весна. 

Не ставте їй поперек горла греблю, 

В ній сила. Не шуткуйте з смертю. 

Їй до снаги усе, коли поставлена мета. 

Любуйтеся, втішайтеся, купайтеся, 

Вона очистить душу до самих глибин. 

Хто спраглий, коло неї зупиняється. 

Хто йде в дорогу, у ній же причащається, 

Щоб повернутись було досить сил. 

Ріка життя під оберегом Дани 

Коли упіймана морозом у льоди, 

Не умирає, продовжує любити, 

І навіть у кайданах жити 

Тримаючись за власні береги. 

Ніколи лід не має досить сили. 

Не довговічна його крихка міць. 

Уже іде, красивий, молодий Ярило, 

Розтопить серця твого криги 

І не знайдете у досконалості границь. 

Дрогобич, 2011