21.05.2014 00:00
для всіх
173
    
  3 | 3  
 © Наталка Янушевич

Ностальгія

Вже літак. One way ticket, звісно.

Неповернення обрій твій.

Всюди люди з одного тіста,

Як наважився – то не стій.

А думки - як скажені оси:

Ні, щоб думати наперед,

То вони у дитинство просять,

Де сорочку мама пере.

Де по бузькові – на копиці,

Де по квітоньці – на стеблі,

Де найбільше, що накопичив,

У долоні вкладеш малі.

Де по дідових зморшках вкотре

Родоводу основи вчив,

Поки вечір червоний котить

Кругле сонце в село між нив.

Де слова – баранці на празник,

Де ріка – супокій часів…

І полинув би серцем зразу,

Але …ти у літак вже сів.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.05.2014 19:40  Деркач Олександр => © 

Дуже сподобалось

 21.05.2014 12:47  © ... => Тадм 

Так завше буває...

 21.05.2014 12:46  © ... => Тетяна Белімова 

Спасибі, пані Таню.

 21.05.2014 11:37  Тадм => © 

сумно, але гарно так!

 21.05.2014 08:33  Тетяна Белімова => © 

Сумна трохи візія вийшла, але особлива й дуже гарна, як завжди у вас, пані Наталю!

 21.05.2014 00:24  © ... => Суворий 

Дякую. Але копіювала я з власного компа. І ніяк не йшло. Ще раз спасибі Вам.

 20.05.2014 23:42  Суворий => © 

Проблеми з відображенням вашого вірша полягають в тому, що Ви КОПІЮЄТЕ ЙОГО з іншого сайту і перетягуєте до нас шматки чужого форматування... Краще копіюйте від нас туди... Я підправив...