21.05.2014 00:00

для всіх

191

3 | 3

 © Наталка Янушевич

Ностальгія

Вже літак. One way ticket, звісно.

Неповернення обрій твій.

Всюди люди з одного тіста,

Як наважився – то не стій.

А думки - як скажені оси:

Ні, щоб думати наперед,

То вони у дитинство просять,

Де сорочку мама пере.

Де по бузькові – на копиці,

Де по квітоньці – на стеблі,

Де найбільше, що накопичив,

У долоні вкладеш малі.

Де по дідових зморшках вкотре

Родоводу основи вчив,

Поки вечір червоний котить

Кругле сонце в село між нив.

Де слова – баранці на празник,

Де ріка – супокій часів…

І полинув би серцем зразу,

Але …ти у літак вже сів.