Чи пам’ять мре, чи любі руки
Так і не торкнулися снів…
Ні ”дорогої” черстві муки,
Ні ”золотої” не уздрів.
Дитинство різочок вогнених,
Плодів сусідських – ще зелених.
Штанці на виріст – як порвав –
Ой довго ж, довго гик ікав –
Від пісцяного болю дупи,
У розрисунку їх розлуки
З тверезим розумом старшин
( Час еволюції вершин).
Науку буднями вивчав,
Як пся худе – лише скавчав…
Було і було – вже не бачить
Різниці в часі і віках
Далекий спомин, а собачить
Рожеві сни в палючий страх.
