Упаду ниць, обійму коси –
Трави живої дітей стоси
У вічнім прагненні рости.
Підвожу погляд – дзвонів дзвін
Монах патлатий рве у арці
Канат… Чи вмер хто? Може він
Про Великоднє свято б’є,
Що я проспав… Весь Світ встає
З пораннім сонця Божим Духом
Між видив райдуг кольорів.
В святошних дзвонах перемлів,
У ароматах п’янких впився,
І цвіт, що в горлі затремтів,
Стікав по ньому – в долю звився.