Оптиміст
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Не бажаю гарячої слави.
Навіть вітер її – тільки свист.
А у нас й непогана держава...
Значить, все-таки я оптиміст.
Мов народ наш - такий ж, як повсюди.
Тільки в деяких принцип «собі»...
Тим не менше, єдині це люди,
Що живуть і у щасті, й в біді.
Я судити нікого не маю.
Лиш чомусь в серці тліє той щем...
Лиш дівчата із нашого краю
На побачення ходять з дощем...:)))
Тільки в нас трохи сили є в думці,
Хоч не кожен із нас патріот...
В нас нема кенгуряток у сумці,
Зате зубри... Були... Ну, от-от...
Не вважаю, що маю судити.
Це не має ніхто із нас прав.
Я так хочу в країні цій жити
Серед поля чарівних заграв,
Серед лісу, волошок і літа,
У Карпатах, у Львові, Криму,
В рідній Вінниці щастям шуміти...
Та не можу... Скажіть лиш, чому?
Не бажаю грошей я і слави,
Бо вони тут не зовсім й за хист...
Але люблю й жалію державу...
Так я все ж патріот? Оптиміст?
Якби ж...
