Не порадник я
Тобі важко. В тебе чорна смуга.
Навіть не сіріє де не де.
Від розради лише неймовірна туга.
І не віриться, що все колись пройде.
Не порадник я.
Але й не буду зловтішатись.
Може заблукала у пітьмі,
І ідеш-бредеш не впоперек а вздовж.
То ж вартує певно зупинитись.
Вилаятись – грубо, від душі.
Так буває – що тоді попустить,
І звичайних буднів звична сірість
Крізь свою буденність
Смужку світла впустить.
В мене так бувало
Тільки ти не віриш.
Не порадник я,
Та все скороминуще.
Й це пройде і буде новий день.
Тихий вечір -
Ще прислугою тобі таки послужить…
Дуже скоро
В тебе буде
Неймовірно-стрімкий злет.
Дрогобич, 2011
