Кіт на підвіконні
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Коли в’язкої ночі згусток темний
Розчинить сонце, збуджене від сну,
На підвіконня скочить кіт тотемний,
Втопивши зір в туманну далину
За повелінням світу надтонкого.
На перший погляд – просто кіт звичайний,
Лиш хутро настовбурчиться руде
Та в лагідних очей відтінок чайний
Сяйне магічна зелень де-не-де,
Віщуючи не знати що й для кого.
Про допомогу з надтонкого світу
В відлунні сну отримав він наказ,
Тож у тотема в мить несамовиту
На кінчику хвоста вібрує час,
Мов листя золоте в кленовій кроні.
І раптом десь від сплеску неземного
Минулій хтось здивується біді…
Тоді, мов і не сталося нічого,
Вкладеться додивлятись сни руді
Простий тотемний кіт на підвіконні.
