29.11.2011 18:41

-

486

1 | 1

 © Тетяна Чорновіл

ОСТАННІЙ ОСІННІЙ ДОЩ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Вже ніч пройшла, настав світанок, 

А осінь сум у дощ зливала. 

Прощатись мала, сумувала 

І розридалась наостанок! 

З-за хмар сердитий місяць звівся: 

– Чого ти, золотавко, плачеш? 

Замовкни, прошу! Що, не бачиш, 

Я в твої сльози заросився! 

Рвучких вітрів холодні стрічки 

З країв далеких налетіли, 

Зимовим диханням студили, 

Заплакані осінні щічки. 

Через поля, через місточки… 

Пішла. Лиш спогади ятрили 

Та мокрим жалем тріпотіли 

Руді березові листочки.