Роль кретина аж лікує… Ніби.
І, ніби фільм, що надовкола не затих
Вдає, що знає – це кретин, і скиби
Хлібця підкидує, щоб з мізок не щез звих.
Усі вдають і знають, що всі знають,
І номер шостий хати й вулиці притис.
Та Драматургу чи то очі затуляють,
Бо вже все сталось, а ця роль – лиш гра на ”біс”.
Актор, глядач – щаслива плутанина,
Як медицина, де шкарадності письма
Навчають роки, і наука ця Єдина
Розставить крапки, де б їбуква не текла.