«Невтома вітер, ніби вперше взяв сопілку…»
з рубрики / циклу «Пробудження»
Невтома вітер, ніби вперше взяв сопілку,
настирливо, невдало вчиться грати.
Шумливо-свиста гра, неспинно, стрімко,
розбудить сонну ніч - кошлатововчі шати.
Тривожно, сумно... немов грози іони...
То він левину гриву колошматить, хмару.
Як бриз із моря, сутінки солоні
і щось зірвалось з вітром, що ніч в собі тримала.
І хто придумав, що на світі є безмежжя -
Куточок кожен божевільний як той вітер.
Що вчиться грати на сопілці обережно -
про що мелодія - непросто зрозуміти.
БЦДСС, 9.02.2016
