І тямуща тьма, нарешті, всі плафони збила
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
І тямуща тьма, нарешті, всі плафони збила,
Заховала стежки днів під сажі брудні крила.
Шурхотом дідівських вил трухлявіє щоднями
Нашу волю лиш до слів – воюємо устами.
І душа, здубіла на ніц, існування в марне
Живе зводить – чи бідосі, чи в верхах – шикарне.
Надбання грошових кульок – пустка, гицель в морі,
На небесному планшеті дім збудують зорі.
