Тарас Іванів
Повилягли думи, полягли камінням тяжким.
Мрії – їх сестри, обранюють долю на дим.
В тужавому погляді скрик лине в світ – світе згинь,
Розтань видноколом, за обрієм – в мареві снів.
Там, попід снами, під громами ненавидь крон
В листі вся вигорить, вітром зіб’ється в бутон.
Царство німе, та чистіше кришталю сльози,
Змиє прокляття і збавить від черні глузи.
28.07.2012 16:21 Оля Стасюк |
05.12.2011 16:37 Оля Стасюк => Каранда Галина |
 )))))))))))))))))))))))))))))))))))))) Він, буває, використовує два варіанти одразу!!!!!! |
05.12.2011 16:33 Каранда Галина => © |
 пане Тарасе! конструктивна пропозиція! для збільшення кількості переглядів найпікантніші фрази пишіть не останнім рядком, як Ви зазвичай, а першим, як Реюньйон!)))))) |
05.12.2011 15:25 Оля Стасюк => Каранда Галина |
Коментар ще оптимістичніший за вірш)))))) |
05.12.2011 15:00 Каранда Галина => © |
мелодика й мені подобається. а от зміст... яка чернь, яка глуза?! та всі люди однакові! всім болить, всім страшно, і хочеться втекти в сни... просто період для цього у кожного свій. Ви зараз занадто в ньому загрузли, й наче самі себе випустити з цього жаху не дозволяєте... |
05.12.2011 13:48 Оля Стасюк => Тетяна Чорновіл |
Згодна))))))))) |
05.12.2011 13:25 Тетяна Чорновіл => © |
 Неначе якась старовинна дума за мелодикою! Тарасе! Ваші вірші якось... ожіночнились! Може Ви закохались? :)) (вибачте за запитання) |
05.12.2011 12:15 Оля Стасюк |
Царство німе, та чистіше кришталю сльози, Змиє прокляття і збавить від черні глузи. Особливо це сподобалось))))))))) |