Хмар тропічні зграї
Долонь небесну труть.
Земля ця – чужелиця,
Та пруть – в вітрах гудуть.
У зиму перелети
Згубилися – дійшли.
Де сніжні перемети
Стояли б – ті зайшли.
Збудили грози воду –
Із сонної в живу
Пробуджують природу
В надсмертну тятиву.
Не здатне сперечатись,
Замліло все живе.
Молять весни дістатись –
Хай зимонька впаде.