Ой вітругане, вітру хвиле
Здіймай, здіймай єство стокриле,
Ані не в небо, ані в діл –
Між долі вигострених стріл.
Встромивши леза в кість долонь,
Неси у світ нових бездонь.
Сліпа, як куля –лиш лети
На дно небес, до снів мети.
Візьміть участь в обговоренні
28.07.2012 16:18 Оля Стасюк |
08.12.2011 17:40 Тетяна Чорновіл => Каранда Галина |
 :))))))))) Саме так!!! Дуже ніжно описано, як встромляються леза в кість долонь!!! Аж собі захотілося! :)) А сліпа - я думаю, стріла?.... Чи ні, Тарасе? |
08.12.2011 16:29 Каранда Галина => © |
 ніжний????????!!!!!!!!!! аж долоні заболіли!!!!!!!! а хто "сліпа"? |
08.12.2011 14:45 Тетяна Чорновіл => © |
Ніжний вірш! Ідеальні рими... Сподобалось дуже! |