Рівнянин
Приходить час, коли ти відчуваєш,
Що найщасливіші роки уже прожив.
Не буде інших спроб і залишилось
Чимчикувати до останньої межи.
Що втрачено, те втрачено назавжди:
Не повернутися, не витерти сльози
Всім тим, кого образив ти колись.
А дощ затих і відгуки грози
Стихають вдалині. Прозорий вечір,
Як думка, що небесну має суть.
Ти знаєш все, чого тобі чекати
У дні, що мудрість і печаль несуть.
10.12.2011 17:12 Каранда Галина => © |
 все правильно. тільки чого чекати - однак не знаєш... |
10.12.2011 14:11 Тетяна Белімова |
 Вийшло дуже органічно. Метафора життя-грози, - яка минула, як минуло й життя - буремно, із нападами вітру, неспокійно й незатишно, і настав ясний і прозорий вечір старості, - дуже вдала й сумна водночас. Проте, мені здається, так про своє життя багато хто мріяв би колись розказати онукам... |
10.12.2011 13:23 Тетяна Чорновіл => © |
 Стихають вдалині. Прозорий вечір, Як думка, що небесну має суть. Ти знаєш все, чого тобі чекати У дні, що мудрість і печаль несуть. |