«До нас»
У всіх історіях початок – Правда,
У кожної ж – своє життя.
Розповісти її шматочок завжди
Вам зможе пристрасно Вона.
При світлі лампи, і в обіймах ночі,
Все пише віддано рука.
Що пише? Де? Куди? Навіщо очі
Зливаються у почуттях?!
Здається, це лише слова в папері,
А це – у морі океан.
Побачить хтось у ньому скелі,
А хтось відчує свій талан.
Ввійде й через таке перо цариця
До того, хто іде в журбі,
Блиснувши крилами надій, як птиця,
Зникатиме щораз в пітьмі.
Трясни минули, що сковало плечі,
Відкинь пилинки давніх сліз!
І ти побачиш всі прекрасні речі,
Які перед тобою скрізь.
І мрії стануть більше вже не мрії, –
Реальністю, в якій живеш!
Тобі відкриються й сміливі дії,
Якими світ перевернеш.
Що ти тоді побачиш в світлі ночі?
Красуню, яка ніжно спить?!
А може, наяву всі сни пророчі?!
Це вирішити треба в мить.
Про сни Вам можна зовсім не казати.
Залежить дещо і від них.
Лиш про Любов усіх людей прохати
Я буду, щоб урок не стих.
Любов з тобою, і в тобі є, також
У ближньому, – по всій Землі.
Якщо примножиш ти її багато,
Всі цілі здійсняться в руці.
Рука все пише, пише, пише, пише,
Рука летить, рука мовчить…
Рука покаже напрямок у тиші,
Рука, хто вірить – тих навчить.
Ви, небайдужі, ще приходьте знову;
Чекати будемо ми Вас.
Я постараюсь так спростити мову,
Щоб ти прийти міг повсякчас…
до Нас.
05.03.08.
